June 4th, 2010

Донжуанські замашки Ерделі


Бронзоволоса Дідо, Молодий Орел, інтелектуалка Кеддо, багатогранна Лілет, Аґлая Серені, Женев'єв Гожар, Сільвія Яніш і Маґдалина Сливка.

Донжуанські замашки Ерделі

Бог подарував фундатору крайової школи живопису Адальберту Ерделі ефектну зовнішність і непересічний талант. І тим, і тим майстер скористався сповна. Звісно, завдяки своїй шляхетності, благородності, вишуканості й популярності він ніколи не був обділений увагою прекрасної статі. Прикметно, що кілька разів мав уже стовідсотково йти під вінець, та, завжди сам і знаходив причину, аби не втрапити в пастку. Головна - аби й далі ніхто й ніщо не заважало цілком відаватися творчості. Але що водночас її постійно живили саме жінки - факт незаперечний.

Як красень умів красуням елегантно розбивати серця й морочити голову

У 1922 році в Мюнхені Адальберт Ерделі створив угорською мовою автобіографічний роман "Дімон". Як пише в дослідженні ректор Закарпатського художнього інституту Іван Небесник, у творі митець, ховаючись під іменем Фелікс, описує своє кохання в художньому інституті Пешта до дівчини з бронзовим волоссям Дідо. Її ім'я, ангельський образ уже роки зігріває йому душу. Натомість красуня, найімовірніше, і не здогадується, ким вона була і є для майстра. Здавалося б, треба поєднати долі, але Фелікс категоричний: мовляв, здебільшого ".дружина для митця - це прокляття, демон", мовляв, ".Дідо для мене більше, ніж дружина", мовляв, вони разом слухають музику, на пароплаві милуються Дунаєм, піднімаються на гору Геллерт, подорожують світом, захоплюючись чудовим витвором - "безконечною країною Господа". На жаль, ні фото, ні портрета цієї дівчини не збереглося.

Колись у Мукачеві митець тричі на тиждень давав приватні уроки дівчині Кеддо. Її родина глибоко цікавилася мистецтвом, літературою, виписуючи газети, журнали, що вельми імпонувало майстру. Одного разу потенційна теща запропонувала йому пройтися з Кеддо попід руку містом. Далі були пікніки у вихідні, походи на гору Галіш, інтелектуальні дискусії, одне слово, врешті між учителем і ученицею зародилося кохання. Ба більше: тричі перекладалася дата їхнього весілля - "аж до цілковитого розпаду Австро-Угорщини". Саме так згуморизував Ерделі. До речі, Кеддо вийшла заміж за друга Фелікса. Після такого фіналу він відновив стосунки з красунею, яку в романі звати Молодий Орел. Дівчина - чудовий знавець угорського красного письменства, шанувальниця творчості філософів Шопенгауера, Ніцше, Канта, літераторів Гете, Вайлда. І знову намічалося весілля, але нібито "наречена не схвалює моїх творчих устремлінь", "ревнує мене до мистецтва" або "хоче бачити мене суто викладачем". Одне слово, гору бере скептичне й негативне ставлення до подружнього життя.

Як уважає Іван Небесник, другий автобіографічний роман "Імен" Адальберт Ерделі написав 1924 року, причому також у Мюнхені. Туж уже карпатець охрестив себе Джексом, котрий спочатку закохується в талановиту художницю Лілет із впливової німецької сім'ї. Пара часто з'являється у вищих колах, ходить у музеї, театри, на концерти оперної й сучасної музики, прогулюється берегами річки Ізар. Особливо карбується в пам'яті серпнева екскурсія на баварське озеро Кімзеє. Вечорами дів-чина грає йому на фортепіано твори Ваґнера, Брамса, Шопена, Дебюссі, натомість Ерделі віддячуєть¬ся малюванням її портретів. Поїздка на гірський курорт у Гарміш-Пар¬тенкірхен, відпочинок у бальнеологічному готелі з термальними джерелами - також незабутня подія. Побачення Лілет і Джекса тривалі, романтичні, сповнені мрій, щоправда, батько не в захваті від "потенційного зятя з непевним майбутнім". Урешті закохані усвідомлюють, що рано чи пізно їхні шляхи розійдуться. Роман завершується тим, що Лілет поєднує свою долю з лікарем.

Наступною жертвою донжуанських схильностей Адальберта Ерделі стала чарівна донька гімназійного професора Аґлая Серені. Укотре все мало закінчитися весіллям, але митець спокусився на творче відрядження у Францію. Щоденник свідчить: Аґлая плакала, що надзвичайно тяжко розставалася з нареченим, що в Парижі може стати перешкодою на шляху до творчих вершин. Неджентльменський вчинок Бийла! До речі, в грудні 1929 року Аґлая надіслала Ерделі в місто мрій дві свої світлини, на звороті яких по-угорському зворушливо, з надією написала: "Я гарна, я добра, але трохи й хитра" і "Тоді, коли є-м засмучена". Даремно: у художній колонії Гаржілес Ерделі вже давно морочив голову Женев'єв Гожар - доньці архітектора, радника міської управи в Парижі. Чергова красуня навчала митця французької мови, професійно займалася оперним співом, натомість Ерделі, як завжди, мав можливість продемонструвати свій талант портретиста. Згодом у щоденнику з'явиться звичний запис: "Я ніколи не забуду Женев'єв, гадаю, що й вона мене".

 

Collapse )

 



Духовного лидера закарпатских русинов ждет 6-е заседание суда

«Трианон». Скорый поезд «Москва - Будапешт»

Дмитрий Сидор: "Криминал - это образец киевской политики"


САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ

У Великоберезнянській РДА нові призначення (ФОТО)

У Великоберезнянській РДА нові призначення (ФОТО)

Сформовано керівний склад органу виконавчої влади Великоберезнянського району - призначено нових заступників голови РДА.


Їх представив 1 червня  колективу райдержадміністрації  голова Іван Олійник, ознайомивши з коротко з попередньою діяльністю та побажавши успіхів у реалізації завдань, які ставить перед собою команда новообраного Президента України Віктора Януковича.  

Василь Іванович Кірик  народився 4 березня 1967 р. в  с.Лубня  Великоберезнянського району Закарпатської області.
Одружений, має  неповнолітню дочку..
Освіта вища: у 1992 році закінчив Львівський  сільськогосподарський інститут за  спеціальністю „Агрономія ”, кваліфікація -  „вчений агроном”.
З 2007 року здобуває післядипломну освіту за спеціальністю  "Правознавство" на заочному відділенні  Київського університету права Національної академії наук України, навчається на 3 курсі.
Строкову військову службу проходив у 1985 -1987 роках.
Трудова діяльність:
1992-1994 р.р. – агроном колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок", с. Ставне Великоберезнянського району;
1994-2006 р.р. – голова Лубнянської сільської ради;
2008-2010 р.р. – старший юрисконсульт відділення смт. Великий Березний філії "Відділення Промінвестбанку в м.Ужгород".
Депутат Великоберезнянської районної ради V скликання.
 З 1 червня 2010 року призначений  першим заступником  голови Великоберезнянської районної державної адміністрації.

 

Василь Іванович Риган  народився 22 листопада 1980 р. в  с.Костринська Розтока  Великоберезнянського району Закарпатської області.
Одружений, має  сина дошкільного віку.
Освіта  повна вища: у 2006 році закінчив  Академію управління та інформаційних технологій за   спеціальністю "Менеджмент організацій ”, здобув кваліфікацію „менеджера-економіста, магістра”.
Трудова діяльність пройшла  на державній службі у райдержадміністрації:
2000 -2009 р.р. – головний спеціаліст, керівник, в основному, структурних підрозділів з питань туризму райдержадміністрації;
2009- 2010 р.р. – начальник відділу, заступник начальника управління економіки  
1 червня 2010 року призначений заступником  голови Великоберезнянської районної державної адміністрації.

Михайло Михайлович Ціпар народився 1 травня 1952 р. в  с.Сіль Великоберезнянського району Закарпатської області.
Одружений, має  двох дорослих дочок і  сина.
Освіта  вища: в 1980 році закінчив  Ужгородський державний університет за   спеціальністю "Історія”, здобув кваліфікацію „історик,викладач історії”.
Строкову військову службу проходив у 1970-1972 роках.
Трудова діяльність:
1973-1975 р.р. –  робітник підприємств району: Великоберезнянського меблевого комбінату, заводу "Ерстед";
1975-1977 р.р. – голова виконкому Солянської сільської ради депутатів трудящих;
1977-1981 р.р. – вчитель Лютянської, Вишківської восьмирічних шкіл Великоберезнянського району;
1981-1997 р.р. – служба в органах внутрішніх справ;
2004, 2006-2010 р.р. – займався підприємницькою діяльністю.
1 червня 2010 року призначений заступником  голови Великоберезнянської районної державної адміністрації.


03 червня 2010р.  15:22


Духовного лидера закарпатских русинов ждет 6-е заседание суда

«Трианон». Скорый поезд «Москва - Будапешт»

Дмитрий Сидор: "Криминал - это образец киевской политики"


САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ


"Ми здатні повернути собі славу вітчизняної футбольної Бразилії"

 

"Ми здатні повернути собі славу вітчизняної футбольної Бразилії"

Антон Зелінський - про унікальність футбольгої першості Закарпаття, потребу росту та нововведення чемпіонату


Якось уже звиклося до твердження, що закарпатський обласний футбол - такий собі всеукраїнський феномен: у жодному регіоні країни немає настільки потужного обласного чемпіонату, турніри не проходять на такому високому організаційному й ігровому рівні, як у нас.

Багато хто пов'язує прогрес зі вдалою співпрацею Федерації футболу Закарпаття (ФФЗ) й Ради президентів клубів (утворення на кшталт Прем'єр-ліги, тільки виникло воно навіть раніше за "ПЛ"!). З іншого боку, проблем таки вистачає: це й питання суддівства, і виховання власних кадрів (суміжне з проблемою ліміту на легіонерів), і матеріально-технічної бази. З нового сезону (в чемпіонаті-2010 зіграно вже 6 турів) ми побачили кілька новинок. Саме про це й чимало іншого повели розмову з головою Ради Президентів, почесним президентом ФК "Говерла" (Ясіня) Антоном Зелінським.

Час у другу лігу

- Згідні з тим, що закарпатський футбол нині - всеукраїнський феномен?

- А чому б і ні? 5-6 команд нашої Суперліги можуть бути поміж середняків першої ліги віт¬чизняного чемпіонату! А реш¬та комфортно почувалася б у другій лізі, адже нині майже немає різниці між рівнем нашого обласного футболу й третім за силою дивізіоном вітчизняного чемпіонату.

- Чому ж тоді в І-ІІ лігах ще немає жодної закарпатської команди? Можливості ж були на певному етапі й у "Мукачева", і в "Говерли", а нині перспектива є в "Береґвідейка".

- Я б копнув глибше. Пригадайте, як Свалява 5-6 разів вигравала область. Потрібно було йти у другу лігу. Розтрати там лише трохи більші, ніж в області (немає дублерів, менше ігор). Але криза таки внесла свої корективи, й просування наших клубів відклалося. Щодо "Говерли", то на перепоні став і брак бази. Свалява, Мукачево й Берегово дістали в спадок від радянської влади стадіони. Селищні ж клуби мусять починати з нуля. І поки в Ясіня не виросте сучасний стадіон на 2-3 тисячі місць з роздягальнями, душовими, готелем для проживання гравців, потикатися в другу лігу нема сенсу. Іншим же командам - флагманам чемпіонату області варто задуматися про підвищення. Прогнозую, що першим це зробить Берегово. Нині "Береґвідейк" бере участь в аматорському кубку України (нагадаємо, що торік ФК "Поляна" лише в півфіналі цього турніру поступився "Карпатам" із Яремчі - майбутньому володарю трофею! - Авт.) і коли виступ буде вдалий, якщо команда й керівництво повірять в те, що можуть замахнутися на більше, ніж чемпіонат області, то не виключено, що невдовзі побачимо берегівців у другій лізі.    

Колишню славу можна відродити

- А чи є взагалі потреба з'являтися в ІІ-І лігах?

- Для прогресу футболу в краї завжди годиться мати не одну, а 2-3 команди в змаганнях такого рівня! Адже ФК "Закарпаття" формується за якимось не зовсім зрозумілим сценарієм, і достукатися нашим талантам туди майже нереально. Можливо, причина в амбіційності та високому рівні команди. Саме тому в клуби нехай і ІІ ліги можна було б делегувати перспективну молодь, попередньо уклавши з гравцями контракти. Таким чином, і футболісти б виростали непогані, і клуби, які їх виховали, мали б хорошу матеріальну компенсацію. А нині маємо просто "вимивання" талантів із Закарпаття. Тих дітей, котрі  грають у чемпіонаті ДЮФЛ України, і вихованців спеціалізованої школи-інтернату просто беруть задарма. Тому потрібні юридичні норми, за якими принаймні команда й тренери отримували б компенсацію за свої труди. Колись Закарпаття вважалося радянською Бразилією. Враховуючи позитиви в розвитку крайового футболу останніх років, вважаю, що минулу славу можна поступово відродити. 

- Які саме позитивні процеси маєте на увазі?

- Передовсім плідну спів¬працю ФФЗ, зокрема її чільника Михайла Ланя, з Радою президентів клубів (РП). Принципи рівноправності, які суворо підтримуються, дали поштовх до порозуміння між ФФЗ та РП, а також між усіма президентами клубів. Останні, як відомо, представляють різні політичні сили, але всі сходяться на думці, що єдина політика в Раді президентів - захист інте¬ресів і розвиток крайового футболу. Між клубами немає нині суттєвих суперечностей, конфлікти оперативно урегульовуються. І якщо ти винен, якщо Рада і ФФЗ це визнали - мусиш стерпіти покарання: от, приміром, як це сталося з дискваліфікацією "Говерли" - санкції були суворі, але ми скорилися. Це і є принцип рівноправності.   

- Які конкретно функції в Ради й чому її створення є таким позитивом?

- Це колегіальний орган пре¬зидентів клубів, мета якого - відстоювати інтереси клубів, а також брати участь у розробці регламентів та правових актів, наприклад, стосовно термінів початку чемпіонату чи кубка, дат проведення календарних і перенесених матчів, участі молодих гравців, футболістів з-поза меж області тощо. Підкреслю, що один із головних пунктів - це співпраця з ФФЗ.

- З конкретних рішень - якісь новинки в цьому чемпіонаті побачимо?

- Перше і найголовніше - затвердження ліміту для некрайових гравців. У цьому чемпіонаті максимум 3 легіонери можуть були одночасно на полі, плюс ще 2 - у заявці на гру. Звичайно, як юрист, я розумію, що будь-які обмеження - це неправильно. Втім на цьому етапі становлення закарпатського футболу вони конче потрібні. Друга суттєва новинка чемпіонату - обов'язковий відео¬супровід: кожен матч має зніматися на відео, тож розгляд спірних питань йтиме безпосередньо через перегляд інцидентів. Це дисциплінує всіх учасників футбольного процесу.

Команди не існує без батьківщини

- Щодо ліміту: не вважаєте, що це надто жорстко?

- Розглядалися 2 варіанти: 3+2 та 5+2. Переміг перший варіант... Питання з легіонерами загалом дуже складне, як і в Прем'єр-лізі України. В обласних же реаліях зазначу, що ті досвідчені легіонери, котрі відіграли не один матч на найвищому рівні чи принаймні в першій лізі, можуть дати поштовх у розвитку талантів тієї чи іншої команди. По-перше, на них рівнятимуться молоді; по-друге, ветерани передаватимуть досвід і сприятимуть спортивному результату. На Закарпатті зросла якість футболу. Порівняйте, в другій-першій лігах на ігри ходить по 800-1000 чололовік, а то й менше. І це в містах з сотнями тисяч мешканців! А у нас, у Суперлізі Закарпаття, немає такого матчу, де б зібралося повболівати менше 1000 фанів! Свалява, Берегово, Мукачево, Бичків можуть зібрати й по 3-4 тисячі. Вболівальника не обдуриш - на погані ігри він не прийде. Але природно, що хоче вболівати за своїх, рідних. Плюс зірок-ветеранів подивитися. І якщо поки у нас немає аж таких видатних доморощених футболістів, то, можливо, на цьому етапі ліміт дасть поштовх до розвитку. Мине процес відсіювання - з легіонерів залишаться тільки найсильніші, а наші юні дарування матимуть більше шансів.

- І все ж проблем вистачає. Зокрема суддівство та відсутність у чемпіонаті області представників кількох районів.

- Звичайно, проблем чимало. Але над ними працює згуртований колектив - як професійна команда ФФЗ, так і Рада президентів - це завжди підвищує шанси їхнього позитивного вирішення! Щодо суддівства, то помилки є, іноді дуже прикрі. Але загальний рівень обслуговування й інспектування матчів, вважаю, виріс. До того ж відеосупровід допомагатиме працювати над помилками. Щодо представництва, то  справді хотілося б бачити повну картину, щоб у кожному районі була команда рівня обласного чемпіонату. Вважаю, що такі команди, як "Русь", "Авангард", "Ужгородський" та інші мусять існувати й матимуть шанс відновитися. Сподіваюся, після місцевих виборів до керівництва прийдуть люди, небайдужі до футболу, з сильною волею, і зможуть не лише відродити традиції, а й, можливо, започаткувати щось нове, розвивати інфраструктуру тощо.

- Тобто багато що залежить і від місцевої влади, не лише від меценатів?

- Звичайно, ось як у випадку з СК "Русь" - однією з найдавніших команд, яка грала ще за угорців і чехів, ставала чемпіоном краю. Після того, як Омелян Товкан не зміг більше фінансувати колектив, влада міста допустила, щоби клуб перестав існувати... Загалом, на мою думку, є кілька критеріїв успішного проекту клубу. Головний - це те, що команди не існує без батьківщини. Може вона грати за І місце, бути середняком чи навіть поміж аутсайдерів, але кожен уболівальник має відчувати, що він - частина футбольної історії, частина команди. Відповідно й колектив, і кожен гравець зокрема має зрозуміти, що він - частина громади, яка живе футболом. Тоді за клуб уболіватимуть від малого до великого, як це є в Англії чи Іспанії. Тоді й будуть рости власні таланти.

 
Ростислав Рогожа


"Старий Замок "Паланок" , 
02 червня 2010р.  12:11


Духовного лидера закарпатских русинов ждет 6-е заседание суда

«Трианон». Скорый поезд «Москва - Будапешт»

Дмитрий Сидор: "Криминал - это образец киевской политики"


САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ



Закарпатська прокуратура "накрила" чиновників, які продавали державні землі

Закарпатська прокуратура "накрила" чиновників, які продавали державні землі

На Закарпатті працівники Державної служби боротьби з економічною злочинністю викрили посадовця одного з районних відділів земельних ресурсів та службову особу сільської ради, котрі незаконно реалізували приватному підприємцю земельну ділянку, яка перебувала в користуванні державного підприємства, чим завдали збитки підприємству на 687,6 тисячі гривень.


Як повідомили  у ВЗГ УМВС України, районна прокуратура порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України.


Захід.нет


Духовного лидера закарпатских русинов ждет 6-е заседание суда

«Трианон». Скорый поезд «Москва - Будапешт»

Дмитрий Сидор: "Криминал - это образец киевской политики"


САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ

В Ужгороді визначили кращі закарпатські видання за останні два роки (ФОТО)

В Ужгороді визначили кращі закарпатські видання за останні два роки (ФОТО)

27 травня в художній галереї "Ужгород" відбулася виставка-ярмарок видань закарпатських видавництв "Книга-фест-2010". Весняний ярмарок прийшов на зміну грудневому "Книжковому Миколаю", який завершив своє шестирічне існування у 2007 р.


Відновити  гарну книжкову традицію взялися Закарпатська обласна універсальні бібліотека (директор Людмила Григаш) та обласне управління культури,  вирішивши  провести фест напередодні професійного свята видавців і книгорозповсюджувачів, порадувавши не тільки останніх, а й усіх поціновувачів книг. 

Свій доробок за останні два роки на ярмарку представили 10 закарпатських видавництв ("Видавництво Олександри Гаркуші", "Видавництво Валерія Падяка", "Гражда", "Закарпаття", "Карпати", "Карпатська вежа", "Ліра", "Мистецька лінія", "Патент" та  Ужгородська міська друкарня). Цього року з-за меж області гостей вирішили не запрошувати, але  київське видавництво "Темпора" саме виявило бажання взяти участь у ярмарку, представивши чимало новинок. Одну з яких - книжку уродженця Закарпаття Олександра Пагірі "Карпатська Січ: військове формування Карпатської України" -  презентувало напередодні в обласній бібліотеці. 

"Книга-фест – 2010" запам’яталася не тільки стендами літератури, яку можна було придбати за цінами видавництв, а й книжковою лотереєю, у якій за  3 гривні можна було виграти поетичні збірки чи художній альбом закарпатських майстрів пера та пензля, презентаціями книг та зустрічами з авторами.

У рамках фесту відбувся і книжковий конкурс, в якому взяло участь  понад 60 видань, що вийшли друком на Закарпатті в останні 2 роки. Кращою книжкою ярмарку, яка отримала відзнаку фесту, став "Ірмалогіон 1809 року Івана Югасевича-Скляревського: факсиміле і транскрипція" видавництва "Карпати". Переможцями ж конкурсу стали:

1. У номінації "Поезія" - Зореслав "Блакитні ескадри", Андрій Патрус-Карпатський "Голуба далечінь" (видавництво "Закарпаття").

2. У номінації "Проза" - Людмила Загоруйко "Евреи в жизни одной женщины" ("Видавництво Олександри Гаркуші").

3. У номінації "Публіцистика" - Юрій Бача "Вибрані твори" ("Видавництво "Мистецька лінія").

4. У номінації "Видання для дітей" - Галина Малик "Незвичайна книжка" ("Видавництво "Карпати").

5. У номінації "Наукове видання" - В’ячеслав Котигорошко "Верхнє Потисся в давнину" (видавництво "Карпати").

6. У номінації "Образотворче видання" - Василь Скакандій "Альбом репродукцій" (поліграфцентр "Ліра").

7. У номінації "Нотне видання" - Клара Балог "Танці Закарпаття" ("Ужгородська міська друкарня").

8. У номінації "Животворне минуле" - Зореслав "Бог і Україна", Зореслав "Католицтво і православіє" (видавництво "Гражда").

9. У номінації "Фольклор" - Іван Хланта "Народні пісні українців Банату (Румунія)" (видавництво "Патент").

 

Collapse )

Духовного лидера закарпатских русинов ждет 6-е заседание суда

«Трианон». Скорый поезд «Москва - Будапешт»

Дмитрий Сидор: "Криминал - это образец киевской политики"


САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ

Мукачево, оспіване у віршах

Мукачево, оспіване у віршах


В квітучій, запашній долині,
Де Латориці води сині,
Постало у красі врочисто
Прадавнє і сучасне місто

Михайло Шушкевич

Мукачево – це місто, город чи варош?!

 
Мукачево – це край світу, чи це початок світу?!
 
Жменя кольорових камінців, обмитих рікою і зігрітих долонями гір. Місто, що ніжиться в теплому лоні між трьох охоронних веж – Паланку, Монастиря і храму усіх Скорботних на Червоній горі, ув’язане червоною пуповиною Латориці.
 
Collapse )

Духовного лидера закарпатских русинов ждет 6-е заседание суда

«Трианон». Скорый поезд «Москва - Будапешт»

Дмитрий Сидор: "Криминал - это образец киевской политики"


САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ

"Господь покликав мене на цю роботу", - вважає мати-вихователь дитбудинку сімейного типу Жужанна Теп

"Господь покликав мене  на цю роботу", - вважає мати-вихователь дитбудинку сімейного типу Жужанна  Теплицька

Незнайомець продовжував навідуватися до їхнього будинку, що на вул. Б.Хмельницького, залишаючи як і першого разу, кошти для дітей. Вона не знала, хто він, звідки, а коли хотіла довідатися, чому він це робить, у відповідь почула - так треба.


Дитинство Жужанни Теплицької  пройшло у Мукачеві і, хоч мама була педагогом, донька категорично не збиралася йти її стопами, обираючи майбутню професію. – Не можу конкретно сказати чому, але я знаю, що не хотіла стати педагогом, - зауважує вона , згадуючи дитячі роки.  

Багато читала, захоплювалася пригодами Робінзона Крузо, але поза конкуренцією серед її літературних героїв  була тендітна,  цілеспрямована та  чарівна в своїй відданості  Джен Ейр героїня однойменного  роману Шарлоти Бронте. Дитячі уподобання формують характер, а потім, буває, що і супроводжують в реальному житті, впливаючи підсвідомо на вчинки дорослого життя. Як і більшість ровесниць, наша героїня полюбляла займатися  всіляким рукоділлям: вишиванням, в’язанням.  Дуже любила малювати, особливо гори. Саме будучи в горах вона одного разу відчула, що є хтось таки  над нами.

У Києві, коли проживали у свекра, зупинка автобуса була біля дитячого будинку "Малютка". Маленькі діти, а там їх було багато, стояли за огорожею, дивилися на перехожих і кричали: "Мама, мама!". До цього часу чує ті голоси. Тоді вперше  і сказала чоловікові, що дуже хотіла б працювати з такими дітьми.
Та пізніше доля розлучила їх з чоловіком і  вона разом з донькою   повернулися до рідного міста.

Займалася з дітьми у підшефній СШ №1 ім.О.Пушкіна, коли працювала на "Мукачівприладі". Особливо близько Жужанна Андріївна пізнала непрості дитячі труднощі та проблеми, працюючи заступником директора СШ № 3. Постійне спілкування з дітьми, переживання за їхню долю, можливо і призвело до того, що навіть уві сні почала бачити, ніби працює у дитячому будинку. Спочатку нікому про це не говорила. Та одного разу поділилася своїми переживаннями з молодшим пастором Естер Дані, яка приїхала з Угорщини і була помічником єпископа Л.Гулачі. "Давай, будемо молитися, може щось і вийде", - почула у відповідь. Так виникла ідея, яка почала єднати багатьох людей, яким була дуже близькою доля знедолених дітей. Ця справа вимагала неабиякої мужності, навіть самопожертви, вона певним чином лякала і Жужанну Андріївну Теплицьку. Та щось таки було таке, що рухало ними вперед попри новизну та великі труднощі. Аж ось, 24 жовтня 1996 року під головуванням єпископа Управління Закарпатської реформатської церкви, голови  синоду Людвіга Гулачі відбулося засідання пресвітерської ради Мукачівського реформатського приходу, на якому серед інших, було прийнято доленосне рішення про створення у м. Мукачево дитячого будинку сімейного типу по вул.Б.Хмельницького, 46, як першого в мережі таких будинків.  19 листопада 1997 року виконавчий комітет Мукачівської міської ради прийняв рішення "Про реєстрацію дитячого будинку сімейного типу Мукачівського реформатського релігійного приходу". Було взято до відома, що діяльність дитячого будинку сімейного типу буде проводитися за рахунок коштів Мукачівського реформатського релігійного приходу та рекомендовано відділам та управлінням виконкому, підприємствам та організаціям різних форм власності надавати посильну допомогу в організації діяльності будинку сімейного типу. Так у місті над Латорицею зусиллями чуйних та небайдужих до непростої дитячої долі людей було створено перший будинок, де знайшли материнське тепло та надійний прихисток  діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Єпископ Людвіг Гулачі, молодший пастор Естер Дані та її брат Петер Дані з Дебрецена, благодійний фонд з Німеччини "Густав Адольф верк", вірники реформатського приходу не тільки викупили будинок, відремонтували його, а й протягом багатьох років турбувалися  і продовжують  турбуватися про матеріальне  забезпечення дітей, адже до того часу, коли держава з усією серйозністю взялася за фінансову підтримку  вихованців та батьків-вихователів будинків сімейного типу - пройшло багато років.

Та чи не найскладнішим було для неї, директора будинку сімейного типу, організація виховного та навчального процесу. Бо серед тих, перших діточок, були переважно такі, які давно не знали батьківського тепла, для яких вулиця заміняла і рідну хату, і родину, вони навіть не знали, чи охрещені і часом відповідали … " раз ми зараз живемо тут, то і до цієї церкви будемо ходити". "Так це було нелегко",- погоджується вона. Та, якими радісними були перші успіхи її вихованців, яким важливим були для неї перші кроки їхнього становлення у новій родині. І тут Жужанна Андріївна Теплицька з великою теплотою згадує тих, хто був поряд з нею у перші роки становлення, хто і зараз допомагає у вихованні дітей. Це, насамперед,  Іболя Ервінівна  та Олександр Олександрович Молнари, які у пам’ятному 1997 році , ще самі, зовсім молоді, щойно одружившись, стали першими батьками –вихователями закладу  і її вірними помічниками.  

 

Collapse )

Духовного лидера закарпатских русинов ждет 6-е заседание суда

«Трианон». Скорый поезд «Москва - Будапешт»

Дмитрий Сидор: "Криминал - это образец киевской политики"


САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ

СЭЗ "Закарпатье".Инвесторы, как и рабочие места бывают разные!

Во время пресс-конференции в Ужгороде "губернатор" Закарпатья Александр Ледида заявил, что «конкретное предложение», как восстановить специальную экономическую зону в Закарпатье, он озвучит, 27 мая, Президенту Виктору Януковичу на Совете регионов во Львове. Александр Ледида также сказал, что уже дважды поднимал вопрос СЭЗ перед Януковичем и ощущает поддержку Президента.

«Мы понимаем, что единственная возможность создания новых рабочих мест в области - это привлечение мировых денег и технологий. Но никто просто так не придет, для инвесторов должны быть созданы приоритеты и специальные условия», - подчеркнул губернатор.


НО ЕСТЬ НЕСКОЛЬКО НО!!!


СЭЗ могут быть эффективным инструментом для привлечения инвесторов и развития регионов в случае, если соблюдены ряд важных условий. Во-первых, это четко прописанная стратегия для каждой территории. Во-вторых, необходимо привлекать профессионалов в процесс развития СЭЗов. В-третьих, нужны масштабные инвестиции и не только со стороны частных инвесторов, но и государства. Четвертое важное условие - четкий контроль и регулирование специальных территорий.

Пожалуй, самые острые комментарии экспертов вызвало последнее условие. Ведь, не для кого не секрет, что нелегальные схемы и коррупция была основной бедой украинских СЭЗов в прошлом. "В неправосудной стране, где власть используется как инструмент обогащения, где непрозрачные условия для бизнеса, существует серьезная угроза создания таких территорий. Необходимо начинать с реформ" - уверен народный депутат Владислав Каськив.

Еще один весомый аргумент против специальных экономических зон озвучил старший партнер московского офиса компании McKinsey&Company Аветик Чалабян. По его мнению, подобные территории скорее сдерживают развитие страны, чем помогают ей стать на ноги. "СЭЗы дают преференции одному региону перед другим. В результате, инвестиции перетекают туда, где им удобнее работать, а страна в целом остается неразвитой. Кроме того, инвесторы понимают, что СЭЗы - это временное явление, соответственно, инвестиции носят краткосрочный характер", - отмечает Чалабян.

В свою очередь, сторонник СЭЗов глава администрации Донецкой области Анатолий Близнюк предложил ввести специальный режим на всю территорию Украины, чтобы не нивелировать проблему конкуренции. "Вся Украина должна стать специальной экономической зоной", - считает Близнюк.

По данным комитета по вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства Верховной Рады Украины, за время существования в Украине специальных экономических зон (1998-2009 года) субъектами ведения хозяйства, которые действовали в них, привлечено $724,1 млн. инвестиций, из которых почти 20% - иностранные инвестиции ($135,2 млн.). Впрочем, и в этой статистике есть подводные камни. "Большинство иностранных инвестиций в Украине - это деньги украинского бизнеса, который работает через оффшоры", - отметил Чалабян.

Бесспорно, практика СЭЗов в других странах - позитивный опыт и пример для украинского бизнеса и государства. Так, зоны успешно действуют в соседних Польше, Венгрии и Румынии, а также в Китае, Малайзии, Тайланде и во многих других странах. Не обходится без СЭЗов и в Европейских странах. Примером одного из самых удачных проектов выступает территория Шеннон в Ирландии.

Стоит отметить, что в ходе дискуссии, мнение аудитории удалось изменить. Если до Дебатов, около 16% аудитории выступали против введения СЭзов в Украине и 68% были "за", то после общения со специалистами, доля противников увеличилось до 36%, а сторонников сократилась на 12 п.п. до 56%.

Генеральный директор компании «Jabil Russia & Jabil Ukraine» Филипп Костемаль: чтобы избежать коррупции, необходим аудит со стороны большого количества госорганов.
 
- С какими трудностями могут столкнуться регионы после введения специального статуса на их территории?
Прежде всего, с проблемой финансирования инфраструктуры. На примере Венгрии и других стран с большим опытом функционирования СЭЗ видно, что органы управления СЭЗ требуют финансирования для решения земельных вопросов и создания инфраструктуры для инвесторов. Поэтому для реализации инвестиционных проектов на своей территории руководству СЭЗ необходимо привлекать средства как из государственных, так и из частных источников финансирования.
- По каким критериям должны определяться территории, которым дают специальный статус?
При определении территории СЭЗ предпочтение следует оказывать слаборазвитым или промышленным территориям, учитывая диверсификацию промышленности или возможность переформатирования деятельности.
- Существует мнение, что СЭЗ - это зоны с повышенным риском коррупции. Как, на Ваш взгляд, необходимо бороться с соблазном коррупции, если все же СЭЗ будут созданы?

Руководство СЭЗ и таможенные органы контролируют деятельность СЭЗ. Риск возникновения коррупции никоим образом не имеет отношения к применению режима СЭЗ, это только экономический инструмент. Возникновения коррупции зависит только от недобросовестного исполнения и следования нормам СЭЗ. Поэтому во избежание коррупции нужно создать аудиторский комитет, в состав которого войдут представители Министерства экономики, Министерства финансов, Государственной налоговой администрации, Пограничной службы и Гостаможслужбы. Первоочередной задачей этого комитета должна быть проверка исполнения и соблюдения норм СЭЗ ее субъектами. Кроме того, главным назначением СЭЗ является производство продукции на экспорт. Поэтому деятельность СЭЗ ни в коем случае не должна быть связана с торговлей.

 - Когда мы говорим о льготах предприятиям в СЭЗ, о каких конкретных послаблениях идет речь и сколько это будет стоит бюджету по предварительным подсчетам?

Преференции, обычно предоставляемые субъектам СЭЗ, предусматривают освобождение от уплаты НДС и пошлины, а также освобождение от уплаты налога на прибыль на период, зависящий от объема вложенных инвестиций. Предоставление таких льгот предусматривает недополучение бюджетом определенных средств. Но на эту проблему не нужно смотреть так краткосрочно, а принимать во внимание, что в будущем СЭЗ создаст все необходимые условия для улучшения жизни населения, в свою очередь увеличит поступление средств в бюджеты за счет налогов. Крупные инвестиционные проекты способствуют развитию снабженческой базы, так как 1 рабочее место на предприятии, занимающемся производством электроники, создает в свою очередь 4 сопутствующие рабочие места, способствуя при этом росту поступлений в бюджет. В общем, финансирование СЭЗ должно осуществляться за счет средств частных инвесторов и государственных организаций, с минимальным финансированием со стороны Правительства. На данный момент в Украине нет СЭЗ, нет расходов для бюджета... но, в то же время, отсутствует дополнительный доход для страны от новых инвестиций. Для примера, рассмотрим Венгрию. До вступления в Евросоюз в Венгрии было создано до 130 СЭЗ. См. Приложение. Большинство расположенных в Венгрии СЭЗ финансировались частными инвесторами, а управление осуществляли соответствующие органы местной власти. Режим специальной таможенной зоны предоставлял ориентированным на экспорт промышленным предприятиям возможность завозить необходимые для осуществления переработки в Венгрии материалы и оборудование без необходимости уплаты НДС и таможенных платежей с последующим реэкспортом изготовленной продукции. В 2002 году 47% экспортных операций Венгрии были начаты в СЭЗ и составляли регулярное положительное сальдо торгового баланса.

КСТАТИ О ПТИЧКАХ...
 

Кто бы мог подумать, что финансовый кризис заденет «Джейбил Сьоркит» больше всего?
Даже слаборазвитые в технологическом плане, «Турбогаз», «Конвектор», «Ужгородская швейная фабрика» и др. сумели не только выстоять, но и развиваться.
С приходом кризиса, «Джейбил» стал набирать сотрудников только по контракту. Т.е. без социальных гарантий – стажа, надбавок, премий и т.д. И число сотрудников, работающих по найму, стало резко увеличиваться. Дальше – больше. Старых работников осталось совсем немного. Но, как стало известно, и эту часть хотят лишить социальных гарантий и перевести на контракт. Такая «экономия» не замедлила сказаться на заводе. Постоянные срывы поставок, ухудшение качества продукции и т.д.
Но руководство не останавливается на достигнутом. Из рабочих стали выжимать чуть ли не последние копейки. Причем делается это очень изощренно – достаточно написать акт на сотрудника, буквально из-за мелочи. Причем, виновника заставляют его подписывать, чуть ли не в приказном порядке. Полнейший абсурд с точки зрения Трудового Кодекса.
Не говоря о том, что безграмотный и необоснованный документ, юридически не может быть действительным. И документом не считается вообще. Абсурд еще и в том, что современнейшая система контроля на заводе позволяет фиксировать и отправлять видео- и прочие материалы начальству, буквально одним нажатием кнопки.

Кризис? Скорее, нет. К примеру, слабая организованность производства, мешает массовому выпуску дорогой продукции. Хотя, в той же Венгрии, на заводе с аналогичным оборудованием, такая продукция выпускается без проблем. Даже на Ядзаки, и то понимают, что без квалификации работников не обойтись никак. И прием на работу сопровождается сдачей тестов. Кстати, в свое время, из-за непрофессиональных действий руководтсва, обанкротился «Матяш и Матяш». И, похоже, такая же участь ждет и «Джейбил».

A ВОТ И О СОЦИАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ БИЗНЕСА!

В Украине трудится около 5 млн. человек, не оформленных официально

Об этом сегодня на брифинге заявил председатель Государственного комитета по вопросам регуляторной политики и предпринимательства Михаил Бродский, сообщает ИМК.

«Не может быть такого явления - люди работают, не оформляясь на работу. Мы должны защитить этих людей. Бизнес должен быть социально ответственным. И могу сказать, что таких людей у нас, я настаиваю на этой цифре, 5 млн.», - подчеркнул глава Госкомпредпринимательства.

«Не может быть такого явления - на сегодняшний день 2,5 млн. работников получают минимальную заработную плату, более того, они еще зачислены на работу на полставки, хотя отрабатывают в полной мере и получают (неофициально) не менее 2-2,5 тыс. грн.», - отметил Бродский.
На уточняющий вопрос журналистов, как бороться с таким явлением, Бродский ответил: «Введение индикативной заработной платы. У нас сегодня минимальная зарплата 864 гривен, а я уверен, что в бизнес-среде должна быть большая заработная плата, скажем, в 2 раза».

 
Марчин СЬВЕНЦИЦКИ: вложения в СЭЗ не сразу окупятся. Директор аналитического центра Голубой ленты ПРООН/ЄС Марчин Сьвенцицки уверен, что льготы в специальных экономических зонах должны быть согласованы с ВТО.
- С какими трудностями могут столкнуться регионы после введения специального статуса на их территории?
Одной из трудностей может быть то, что регионы понесут первоначальные затраты на подготовку к приему инвестиций (инфраструктура, реклама, промоушен, текущее управление зоной и т.д.), но ответ со стороны инвесторов будет недостаточным. Инвестиции и увеличение занятости в регионе не будут значительными по сравнению с затратами региона. С точки зрения регионального бюджета создание зоны и ее функционирования в начальный период может иметь отрицательное влияние. Поэтому перед тем как создавать зону, всегда нужно сделать хороший анализ эффективности. Кроме того, целесообразно рассмотреть вариант передачи (доверенности) создания и управления зоной частным лицам.
- По каким критериям должны определяться территории, которым дают специальный статус?
При определении территории надо принимать во внимание все условия, которые дают шанс привлечь инвесторов. Такие, как наличие технической, транспортной, коммуникационной инфраструктуры, квалифицированных кадров и др. Например, если предполагается зона для привлечения хайтек, ее надо создавать там, где близко сконцентрированы высшие учебные заведения, институты, которые могут создать местную сеть вместе с зоной. Часто зоны создают поблизости от крупных портов, которые в то же время имеют хорошие транспортные связи через железную дорогу, автомобильный и аэротранспорт. Интересным местом являются большие промышленные центры, где происходит реструктуризация и значительное сокращение занятости в традиционных отраслях.

- Существует мнение, что СЭЗ - это зоны с повышенным риском коррупции. Как, на Ваш взгляд, необходимо бороться с соблазном коррупции, если все же СЭЗ будут созданы?

С коррупцией в зонах, как и во всех других местах, надо бороться с помощью введения прозрачных процедур. Например, однозначных критериев регистрации предпринимательства в зоне, чтобы чиновник только регистрировал предприятие после проверки соответствия критериям и не мог каким-либо образом влиять на предприятие. Передача (доверенность) создания и управления зоной частными лицами снижает риск коррупции.

- Когда мы говорим о льготах предприятиям в СЭЗ, о каких конкретных послаблениях идет речь и сколько это будет стоит бюджету по предварительным подсчетам?

Во-первых, все эти льготы надо так планировать или принимать, чтобы они были согласованы с требованиями ВТО. Во-вторых, принимать такие льготы, которые допускаются в региональной политике ЕС. Например, льготы по налогу на прибыль до определенной высоты капиталовложений (до 50-70%), льготы по налогу на землю.
Здесь можно выделить 4 аспекта.  Во-первых - соответствие международным требованиям. Во-вторых - не генерировать потери для местного или национального бюджетов. В-третьих, поддерживать в максимальной степени принцип равной конкуренции. В-четвертых, чтобы эта зона привлекала действительно новых инвесторов, которые бы без этой зоны не пришли в Украину, а не стимулировала перенос в зону инвесторов, которые уже вложили инвестиции в другие регионы Украины.

Среди экспертов есть противники и поклонники свободных экономических зон. О плюсах и минусах СЭЗ состоится дискуссия, которую проводит Фонд «Эффективное Управление» совместно с Intelligence Squared (Лондон).
 Примеры многих стран показывают, что Свободные экономические зоны (СЭЗ) могут являться эффективным инструментом улучшения бизнес-климата, экономического развития и повышения конкурентоспособности страны. С тех пор, как льготы в СЭЗ в Украине были отменены, велось много дискуссий касательно их возобновления, а в связи с масштабными проектами реформ, тема стала еще более актуальной.
Нужны ли сейчас СЭЗ для стимулирования развития экономики Украины и отдельных регионов? Этот вопрос требует серьезного обсуждения, поскольку и украинский, и мировой опыт неоднозначен и показывает, что этот инструмент может способствовать как положительным переменам, так и привести к негативным последствиям.
Сторонники СЭЗ считают, что подобные зоны, являясь временными проектами, могут использоваться для апробации реформ в области регуляторной политики, налогообложения и облегчения ведения бизнеса в целом. Государство может стимулировать развитие приоритетных секторов, предоставляя льготы компаниям, занятым в таких областях .
Противники критикуют СЭЗ в первую очередь из-за того, что налоговые и таможенные преференции использовались многими компаниями незаконно. Так же, как утверждают противники СЭЗ, в стране с зонами свободной торговли есть высокая опасность нарушения конкуренции и механизмов ценообразования

ВОТ СИТУАЦИЯ ПО ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСКОМУ РАЙОНУ С ИНВЕСТОРАМИ, ЕСЛИ КОНЕЧНО ТАКИХ МОЖНО ТАК НАЗВАТЬ....

....задолженность из выплаты заработной платы, которая составляет в районе 232 тыс. гривен. Кто удерживает здесь первенство? А компания "КАІ" вместе с ООО АФ "Яворник". Зарубежные инвесторы задолжали нашим работникам 107 тысяч гривен. Другими "лидерами" являются здесь консервный завод и КП "ВУЖКГ", которые находят все возможности не рассчитаться с работниками за произведенную работу.

Кроме задолженностей из выплаты зарплаты мы имеем также налоговый долг, неуплату земельного налога и др. на сумму 131 тысяча гривен. Разве не могут принять каких-то мер службы? Могут, и по определенным причинам не хотят.

Очень волнует долг перед нашими пенсионерами, которые заслужили обеспеченной старости, а мы с вами еще им и боргуємо. И здесь у нас немалая цифра - 1 млн. 98 тыс. гривен. И это в ситуации, когда мы обеспечиваем лишь 20 процентов необходимых пенсионных расходов. Основным должником здесь опять есть компания "КАІ" и ООО АФ "Яворник", где допущена недоимка на полмиллиона гривен. Безрезультатными оказываются и судебные иски относительно инвестора. Мы подаем в суд, дело доходит до Львовского апелляционного и виновники выходят сухими из воды.

Следовательно, круговая по-рука позволяет спокойно наживаться из честных трудовиков.

Немного о районном производстве, то есть реально заработанные поступления в районный бюджет. Имеем 4 предприятия, которые входят в основной круг. Это опять же "Яворник" с убыточной экономикой, ООО "Березнянка", которое за 5 месяцев добилось прибыльности аж на 28 тысяч гривен. Посчитайте, как сегодня розгосподарюєшся за такую сумму?

А гордость наша - ДП "Великоберезнянське лесное хозяйство" - доведет в финансовом отношении, как говорят, к ручке, и в настоящее время за такое состояние фактически нет из кого спросить. Пять месяцев сверх сотня работающих здесь не получила зарплату. Причем, ситуация сложилась не этого или в прошлом году, а является следствием многолетнего ведения хозяйства бывшего руководства.

Годится критически проанализировать еще одну отрасль, которую мы объявляли перспективной, то есть туризм и рекреация. На кого она работает? Давайте сравним: в Рахівському районе за сезон из этой отрасли в местный бюджет поступил миллион гривен, а у нас - 8 тысяч! Вдумаемся, на кого мы тратим усилие, заботясь о развитии туристически-рекреационной сферы?!

Не иная картина вырисовывается и в торговой отрасли, где все отчитываются нулевыми прибылями, или выходят банкротами. Даже такая отрасль как выпечка хлеба не дает ни одной прибыльности предпринимателям. В бюджетной сфере надо пересмотреть необходимость занятости большого числа пенсионеров, если бы дать возможность трудоустраиваться молодым специалистам.

http://muocilili.livejournal.com/41975.html


Духовного лидера закарпатских русинов ждет 6-е заседание суда

«Трианон». Скорый поезд «Москва - Будапешт»

Дмитрий Сидор: "Криминал - это образец киевской политики"


САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ