November 12th, 2010

Украинские националисты, как и партия лузер ЕЦ запереживали? Русины идут!!!

Сепаратистський рух на Закарпатті був організований, як вважають дослідники, наприкінці 80-х рр. ХХ ст., за вказівкою ЦК КПРС для боротьби із українським національно-визвольним рухом. Із самих початків, головним його знаряддям було т. зв. політичне русинство.


Як пише академік О. Мишанич, обком Компартії та управління КДБ спробували утворити у Закарпатті "інтерфронт" у вигляді Товариства карпатських русинів, реанімувавши для цього довоєнні русинські ідеї про, начебто, неналежність закарпатських українців до українського народу..

Серед невеликої частини закарпатців, передусім похилого віку, ідеологія русинства отримала сприйняття. Причиною була незавершеність, через особливості історико-культурного розвитку, процесу українського націотворення в Закарпатті, рудиментарні спогади про діяльність русинських організацій у 20 – 30-і рр. ХХ ст. в окремих старших за віком громадян, зокрема, найбільше – мешканців Мукачівщини та Свалявщини – тобто там, де ці організації проявляли підвищену активність, а також повне винищення активних представників українського руху спершу угорцями - в 1939 році, а потім - радянським режимом.

Зацікавленість у політичному русинстві виявили й інші сили. Це реваншисти Угорщини (що мріяли про відновлення "Великої Угорщини"), Чехословаччині, а також організації англомовних нащадків трудової еміграції Х1Х – початку ХХ ст. із Закарпаття, Пряшівщини та польської Лемківщини у США, у котрих виникло прагнення "віднайти" свою батьківщину. Із Україною вони себе не ототожнювали, а позаяк пам'ятали, що їхні предки були русинами, тож забажали, щоб хтось віднайшов країну "Русинію". Два "крила" – проукраїнське і соборницьке та мадяронське і сепаратистське — проявляються і в Мукачівській греко-католицькій єпархії. Перше очолив помічний єпископ І. Маргітич, друге – єпископ-ординарій І. Семедій, котрий виступив проти входження єпархії в УГКЦ, наполягаючи на її безпосередньому підпорядкуванню Риму. Керівництво Закарпатської єпархії православної церкви Московського патріархату перебувало на москвофільських позиціях.

Союзником політрусинів стає Товариство угорської культури Закарпаття, на діяльність якого почали впливати реваншистські кола Угорщини. Тож воно перетворюється на друге знаряддя сепаратистського руху.

Із самого початку політичне русинство не було цільним рухом. Відповідно до орієнтації на ті, чи інші зарубіжні центри, можна виділити чотири його течії: москвофільську, мадяронську, підкарпаторусинську (тутешняцьку) та чехофільську (після розпаду Чехословаччини її прихильники приєдналися до "тутешняків"). Перша орієнтувалася на Росію, друга – на Угорщину, "тутешняцька – на американських русинів, чиє замовлення на утворення окремого "народу" взявся виконувати П. Р. Магочі. Між течіями та організаціями, які утворилися, почалися чвари, зокрема через лідерство та зарубіжну фінансову допомогу.

Особливу активність діяльність, за підтримки тодішньої владної номенклатури, яка прагнула автономного статусу для Закарпаття, сепаратисти проявили восени 1991 р. на сесії обласної ради. Добиваючись автономії, а то і незалежності для Закарпаття (Підкарпатської Русі), ухваливши рішення про проведення, з цією метою, 1 грудня 1991 р. обласного референдуму, за що голосували провладні депутати, діяльність сепаратистів була на той час вагомою загрозою цілісності молодої Української держави. Однак, їх наміри були зірвані супротивом національно-демократичної громадськості.

Після цієї невдачі обласна влада відходить від відвертої підтримки політичного русинства, Адже, зі зміцненням української державності, таке стає ризикованим. Утім, таємна його підтримка деякими політико-бізнесовими угрупованнями продовжувалася.

У 1991 р. у словацькому місті Межилаборці було скликано "Перший світовий конгрес русинів", у 1993 р. у Криниці (Польща) – другий, у 1995 р. у Руському Керестурі в Югославії – третій, у 1997 р., в Будапешті – четвертий. Зібрання фінансували уряди країн-організаторів. П'ятий проходив з 24 по 27 червня 1999 року в Ужгороді.

З 1995 р. на Верецькому перевалі, за дозволом обласної влади, Товариство угорської культури Закарпаття почало відновлювати монумент, який був встановлений у 1896 р. тут, на тодішньому державному кордоні Угорщини, на честь тисячоліття "завоювання предками угорців нової батьківщини". Після протестів громадськості у Києві зрозуміли, що спорудження такого пам'ятника на колишньому, а не на сучасному кордоні Угорщини, несе загрозу національно-державним інтересам України, тож розпорядженням Кабінету Міністрів будівництво було призупинене.

У другій половині 90-х рр., під проводом "прем'єр-міністра правітєльства Підкарпатської Русі" Івана Туряниці (тутешняцький напрямок), батюшки Дімітрія Сидора (москвофільський напрямок), діяльність сепаратистів все більше набирає одіозно-комедійного характеру. Спроба одинадцяти русинських організацій об'єднатися в єдину структуру під назвою "Сойм підкарпатських русинів" у лютому 2000 року виявилася невдалою — невдовзі низка організацій, через чвари, призупинила у ньому членство. Під час Всеукраїнського перепису у 2001 році, незважаючи на значні агітаційні зусилля, затрачені русинськими організаціями на те, щоб чимнайбільше закарпатців записувалися русинами, такими себе назвали лише 10100 осіб, що становило менше 1% жителів області (українцями – понад мільйон).

Нове піднесення активності сепаратизму відбулося в 2005 р. Його можна пов'язати з ініціативами тодішнього голови облдержадміністрації та керівника найпотужнішого в області політико-бізнесового угрупування В. Балоги, направленими на консолідацію та пожвавлення сепаратистського руху. З цією метою, ним було вирішено, як пише один із активістів русинства В. Падяк, "навести порядок" у русинстві, тобто здійснити об'єднання всіх організацій (окрім "Сойму", який у 2005 р. очолив аж занадто одіозний настоятель Ужгородського кафедрального собору УПЦ МП батюшка Д. Сидор) в одну, безпосередньо підпорядковану В. Балозі структуру.

Тож, у червні 2005 р. В. Балога скликав нараду русинського активу у Мукачеві, в якій взяло участь близько двох десятків активістів. На ній він запропонував замість багатьох роздрібнених організацій утворити одну – "Народну раду русинів Закарпаття" (НРРЗ). Вказав, що головою її прагне бачити Є. Жупана, заступником – Л. Лецовича. Також поставив умову: в орґанізації не буде Д. Сидора. Позаяк із цим погодилися, то у жовтні 2005 р. у Мукачеві було проведено установчу конференцію НРРЗ, яка почала отримувати від В. Балоги значну фінансову підтримку. Є. Жупан за списком "Нашої України" став депутатом Закарпатської обласної ради, а Л. Лецович – Мукачівської міської ради.

По-друге, необхідно було укласти союзні стосунки із сепаратистськи налаштованими лідерами угорських організацій. За підтримку владою їх реваншистських вимог ті погодилися підтримувати ініціативи русинів. За сприяння влади дві угорські партії – Партія угорців (КМКС) та Демократична партія угорців України – потрапили до обласної ради, де утворили коаліцію із підконтрольною В. Балозі "Нашою Україною" та фракцією Партії регіонів, на яку В. Балога, на той час, зберігав достатній вплив.

Таким чином, був утворений єдиний сепаратистський табір, в який об'єдналися, ввійшовши у НРРЗ, дві із існуючих трьох політрусинських течій – мадяронська та тутешняцька (москвофіл Д. Сидор із своїм "Соймом" продовжив діяльність, зорієнтовану на Москву, окремо) та угорські партії і організації. Табір опирався на владну коаліцію в Закарпатській обласній раді, міг реалізовувати свою мету через обласну та низку районних державних адміністрацій.

Реалізація спільного плану дій табору передбачала вільне пропагування русинських ідей через ЗМІ, установи освіти тощо, прийняття сепаратистських політичних рішень через представницькі органи влади (визнання національності "русин", відповідного гімну, прапору тощо), виконання вимог угорських реваншистів. Кінцевою метою дій був, щонайменше, автономний статус Закарпаття (чи насправді це була "найкінцевіша" мета – можна лише гадати).

Почали виходити нові русинські газет, були утворені інтернет-сайти. Чимало їх публікацій містили і містять відверті антиконституційні заклики, на які не було і нема жодної реакції з боку відповідних органів, в низці інтернетвидань (приміром: http://prestupnikioni.narod.ru/ ) присутня ксенофобія та розпалювання ненависті, погрози до всіх незгідних із політрусинськими радикалами. Обласною радою було прийнято і рішення про фінансування за рахунок обласного бюджету газети "Підкарпатський русин".

Чому так відбувалося, пояснює у своїй брошурі "Возроджіня русинського ошколованя на Підкарпатській Руси (2003 – 2008). – У.: Выдавательство В. Падяка, 2008. – 36 с." В. Падяк: "помежи адміністративні еліты десь ся найде читавоє число етнічных русинів: од завідувачкы діточого садика и директора сілской школы І-ІІ ступіня до губернатора области, од сілского головы до лідера політичной партії, до депутата місного парламента (Закарпатськой обласной рады), ба ищи вецце – до голови місного парламента ци депутата парламента Україны (Верховной Рады)! Ци, як то є из кар'єров п. Віктора Балогы – аж до головы Секретаріата Президента Україны!!!.. місний політикум и влада... вы-казувут солідарність русинському ошколованю, што ся возрождає".

26 липня 2007 р. управління освіти та науки ОДА направило в відділи освіти міст та районів лист, в якому, на прохання "Общества им. А. Духновича", "просить сприяти впровадженню у загальноосвітніх навчальних закладах факультативних занять по вивченню рідного краю (русиністики)". З метою виконання вимог угорських реваншистів, за підтримки влади, на Мукачівському замку було встановлено стелу із Турулом, який навіть в Угорщині вважається символом угорського реваншизму. На приміщеннях органів місцевого самоврядування, інших установах населених пунктів, у котрих мешкає певний відсоток угорців, поруч із українським, всупереч законодавству, були вивішені і угорські національно-державні прапори. На протести української громадськості влада не реагувала.

Було відновлено і будівництво угорського пам'ятника на Верецькому перевалі. Однак, тут вийшов прокол, бо після протестів громадськості, масових акцій, організованих на перевалі ВО "Свобода", рішень Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад про недопустимість будівництва зневажливого для українців та реваншистського пам'ятника, реалізувати плани про його відкриття за участі керівників України та Угорщини стало неможливим. Невдача була викликана і тим, що на Верецькому перевалі були розкопані останки карпатських січовиків, розстріляних у 1939 р.. Тож влада, щоб не втратити реноме, у авральному порядку будує тут і монумент на честь борців за Україну.

7 березня 2007 р. Закарпатська обласна рада, в якій була підконтрольна В. Балозі коаліційна більшість, перевищивши свої повноваження приймає рішення про визнання на території області національності "русин". Подія отримала достатньо широкий резонанс в Україні, позаяк чітко засвідчила, що в області вдруге за останнє двадцятиріччя розігрується "карта" політичного русинства. Посипалися нові протести. Депутати Рахівської районної Ради ухвалили визнати зазначене рішення нечинним на території району.

Надалі, через обласну раду здійснювалися спроби прийняття, як офіційних обласних, русинського (за кольорами, тотожного російському, але "перевернутому") прапора та русинського гімну.

Останнє було аж занадто скандальним, а позаяк у СБУ воно було розцінене це як замах на цілісність України , голова обласної ради М. Кічковський змушений був "апаратною грою" відмінити це рішення.

Певний розлад у плани сепаратистів вніс і батюшка Д. Сидор, який продовжив свою, непідконтрольну сепаратистському таборові, зорієнтовану на Росію діяльність, звідки він отримує як політичну, так і фінансову допомогу. Адже його дії були аж занадто відверті та незграбні, тож дискредитували русинський рух загалом. Проведений ним 25 жовтня 2008 року Другий європейський конгрес підкарпатських русинів проголосив "Акт проголошення русинської державності" та створення "республіки "Подкарпатська Русь", утворив її уряд. Також було прийнято ультиматум до Закарпатської обласної ради з вимогою проголосити автономію Закарпаття до 1 грудня 2008 року, інакше "сидоріанці" це зроблять самостійно. 1 грудня 2008 року у Мінську Д. Сидор таки проголосив незалежність "республіки Подкарпатська Русь". Служба безеки України була змушена порушити проти нього кримінальну справу в зв'язку з "зазіханнями на територіальну цілісність України".

Дії Сидора викликали роздратування у більш, начебто, поміркованих сепаратистів, позаяк той чи то "по-простацьки", чи то "по-провокаторськи" відверто виказав те, чого прагнуть і вони, однак діють більш прихованими методами. Серед русинів розгорнулася нова хвиля чвар, яка перекинулася на сторінки їхніх видань. Очільники і активісти зареєстрованих та незареєстрованих організацій звинувачують у них один одного у всіляких гріхах.

Наразі у органах юстиції зареєстровано наступні русинські організації: "Русинське науково-освітнє товариство" (керівник Макара М. П. – нещодавно помер), "Общество Карпатських Русинов", (Жупан Є. Є), "Закарпатське обласне "Общество подкарпатских русинов" ( Лецович Л. В.), "Закарпатське обласне об'єднання громадян "Крайове товариство подкарпатских русинов" (Бабинець М. М.), "Союз русинських письменників Закарпаття" (Град М. І.), "Закарпатське обласне науково-культурологічне товариство ім. О. Духновича" (Алмашій М. І), "Закарпатське обласне Підкарпаторусинське товариство" (Сидор Д. Д.), "Асоціація "Сойм підкарпатських русинів" (Сидор Д. Д.), "Обласна спілка громадських організацій "Народна рада Русинов Закарпаття" (Жупан Є. Є).

Таким чином, спроба пожвавити регіональний сепаратизм у Закарпатті у 2005 – 2010 рр. була доволі невдалою. Причини криються у відсутності реальної основи, відсутності соціальної бази політичного русинства на Закарпатті, тож його ідеї, по сутті, є мертвонародженими. Зіграло роль несприйняття їх у суспільстві, протести громадськості проти їх дій та чвари серед самих сепаратистів. Найбільше на цьому етапі "виграли" угорські реваншисти (споруджено реваншистські пам'ятники тощо), хоча це негативно вплинуло на стосунки української та угорської громад у області.

Спроби пожвавлювати сепаратистський рух, вочевидь, триватимуть і далі. Як з боку внутрішніх сил, так і з-за кордону. Новий голова Закарпатської облдержадміністрації О. Ледида вже мав таємні зустрічі із очільниками Світової ради русинів, де йшлося про налагодження співпраці, у т. ч. у сферах освіти, культури та спорту, після чого облдержадміністрація і надала підтримку їхнім ініціативам.

Мати вплив на русинство, вірогідніше за все, прагнутиме і лідер партії Єдиний Центр В. Балога. Зокрема, Є. Жупан та деякі інші активісти політичних русинів потрапили за списком ЄЦу до обласної ради. Не виключено, що "розіграти" цю карту вже вкотре спробує і екс-голова Ужгорода С. Ратушняк. Підтримати вимоги русинів нещодавно пообіцяв народний депутат України від КПУ О. Голуб. Не забуває і не забуде про важливість русинського руху в Закарпатті для її стратегічних інтересів і Росія - unian.net/ukr/news/news-382057.html .

Це стосується і спонсора русинства канадського мільйонера С. Чепи та ідеологічного вождя русинів з Гарварда П. Р. Магочі. А як свідчить декларація проведеного 5 листопада в Будапешті ІХ засідання Угорської постійної наради з проблем закордонних співвітчизників, яка пройшла, наголошуємо, під егідою угорського уряду, "стратегічною метою національної політики є досягнення угорцями в Карпатському басейні різних форм автономії, позаяк це є гарантією збереження розірваної межами угорської нації".

Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.БЛОГИ
http://community.livejournal.com/anycheerchick/150074.html

ПРОТИВОСТОЯТЬ СЕКТАМ В РОССИИ НУЖНО ЧЕРЕЗ ПОДДЕРЖКУ ИНФОРМПРОГРАММ

A   A   A

 

Государство может и должно противостоять распространению сект в России. Но делать это надо только путем поддержки  информационных программ по повышению религиозной грамотности населения. Любые запретительные меры по пресечению "незаконной" религиозной деятельности приведут к ущемлению традиционных религий. Об этом кореспонденту ИА REX сообщил координатор Ассоциации православных экспертов России Вадим Булатов, комментируя заявление президента Центра религиоведческих исследований, профессора Александра Дворкина о том, что государство должно вмешиваться в вопрос взаимодействия сектантских движений и населения.

«Возьмем даже такую скромную инициативу государства, как запрет рекламы колдунов и целителей. Пообещал вылечить рак и не вылечил - в тюрьму. Вроде все хорошо и даже прекрасно. Но сразу послышались голоса - а как же молебны о здравии в церкви? Как же таинство соборования целью которого является все же исцеление человека? По закону иски на церковь можно будет подавать пачками. Возьмем проект закона по ограничению миссионерства по которому миссионерством может заниматься только человек имеющий бумагу центрального религиозного органа своей религии. То есть, чтобы поговорить о Боге нужно будет иметь справку. Православные миссионеры были резко против этого закона. В том же законе был проект постановления о запрете для детей участвовать в религиозных обрядах. А как же быть с причащением детей в храмах?», - отмечает Булатов.

По его словам, любая законодательная инициатива по ограничению религиозной деятельности с неизбежностью бьет по православным и бъет гораздо сильнее, потому что сектант легок на подьем - сегодня здесь, завтра там, а церковь вот она, никуда не убежит - заводи дела, пиарься, получай компенсации.

«Как же тогда бороться с сектантами, если нельзя принять хоть сколько-нибудь приемлемый закон. Очень просто. Нужно бороться с нарушениями существующего законодательства в процессе деятельности сектантов. Начать надо с пресловутого колдовства и целительства и постепенно перейти к незаконным манипуляциям психикой и мошенничествами. Заниматься этим должно негосударственное общество, но с безусловной поддержкой государства. Что-то типа фонда "Город без колдунов и экстрасенсов", - продолжает эксперт. - В России маги и экстрасенсы могут с большой легкостью обходить законы, регулирующие их деятельность. Они занимаются консалтинговой, спортивно-оздоровительной или какой-то еще деятельностью, не подпадающей под федеральный закон. То есть, скорее всего, маги, колдуны, астрологи, ведуньи и прорицатели под суд не попадут, а просто в очередной раз сменят вывеску и станут "консультантами", "советниками", "помощниками" и проч. И чтобы привлечь их к юридической ответственности, правоохранительным органам придется доказывать каждый конкретный эпизод целительства или колдовства, собирая свидетельские показания и вещественные улики. Сегодняшний опыт борьбы, например, с проституцией, наглядно демонстрирует, насколько это бесперспективное занятие - там ведь тоже никто не называет вещи своими именами, а исключительно "досугом" и "массажем"».

Таким образом, по его мнению, эффективная борьба с деструктивной деятельностью колдунов возможна только как юридическая борьба после факта совершения деструктивного воздействия. Для этого Булатов предлагает разработать терминологический инструментарий для определения критериев нанесенного вреда.

Возможный ущерб для человека и общества от действий оккультистов:

1. Дестабилизация и разрушение семьи.

2. Отрыв от образования, профессионального развития.

3. Нанесение ущерба психическому и физическому здоровью людей.

4. Противоправное применение психотерапевтических практик, методов внушения и элементов гипноза.

5. Мошенничество, вымогательство.

6. Применение наркотических и приравненных к ним веществ, медицинских препаратов без какого-либо разрешения.

7. Нетерпимость, религиозная рознь.

Он рассматривает все элементы деструктивного воздействия по порядку:

1. Дестабилизация и разрушение семьи.

Прекращение контактов членов семьи вследствии того, что экстрасенс объявил что другой член семьи «насылает порчу», является «энергетическим вампиром», «портит карму», обладает «вредной аурой» и так далее. Факт вредного воздействия удостоверяется показаниями свидетелей. Как показывает практика, большинство экстрасенсов стремятся изолировать свою жертву от родственников и применяют вышеупомянутые способы.

2. Отрыв от образования, профессионального развития.

Если по совету экстрасенса жертва бросила учебу или уволилась с работы, то это является веским доказательством деструктивного воздействия.

3. Нанесение ущерба психическому и физическому здоровью людей.

Документированное подтверждение развития и обострения физических и(или) психических заболеваний после экстрасенсорного воздействия является убедительным доказательством его деструктивности

4.Противоправное применение психотерапевтических практик, методов внушения и элементов гипноза.

Доказательность применения таких практик весьма сложна, так как каждый раз требует проведения экспертизы и каких-либо вещественных или аудио-визуальных доказательств. Однако методы такого деструктивного воздействия экстрасенса на свою жертву почти всегда стереотипны и легко выявляются показаниями свидетелей.

Методы деструктивного воздействия на психику:

(а) Изоляция: Изоляция достигается максимальным контролированиём всех путей общения, всех социальных взаимодействий жертвы. Манипулятор убеждает жертву в существовании псевдомира и заставляет её поверить в миф, под­тверждаемый окружающими условиями и событиями, которые манипулятор со­здаёт для жертвы.

(б) Создание осажденного менталитета: Для усиления эффекта изоляции и увеличения зависимости манипулято­ры внушают страх перед внешним миром в форме воображаемой угрозы. Например - все знакомые участвуют в насылании порчи.

(в) Зависимость: Используя описанные выше техники, человека толкают в отношения полной зависимости. Жертву ведут к тому, чтобы она смотрела на себя как на одинокую, отрезанную от мира и обречённую. Только экстрасенс - становится единственным, заслуживающим доверия.

(г) Чувство беспомощности: Используя изоляцию, психическую осаду и зависимость, жертву ведут к тому, чтобы она видела, что только экстрасенс имеет власть, чтобы что-то сделать для неё.

(д) Чувство уязвимости: Преувеличивая физические и психические проблемы жертвы и внушая ей страх перед окружающим миром, экстрасенс прививает жертве чувство уязвимости, беспомощности и зависимости .

5. Мошенничество, вымогательство.

Факт передачи денежных средств экстрасенсу обычно не документируется. Если же сам экстрасенс признается в получении денег, то обычно он утверждает что это была плата за совершенные им «услуги».

Действенным методом противодействия деструктивному влиянию экстрасенсов в этом плане является широкое распространение у населения юридических знаний. Пропаганда вреда экстрасенсов «в лоб» не настолько эффективна, как просьба перед контактом с экстрасенсом заключать нотариально заверенный контракт с четким определением результата, которого берется достигнуть экстрасенс.

6. Применение наркотических и приравненных к ним веществ, медицинских препаратов без какого-либо разрешения.

Любое применение экстрасенсом каких-либо препаратов является поводом для немедленного подключения к делу органов правопорядка. Так как экстрасенсорное воздействие зачастую включает в себя одурманивание жертвы какими-либо препаратами. В любом случае, экспертиза покажет, что под видом чудодейственного уникального препарата жертве дали в лучшем случае безвредное вещество.

7. Нетерпимость, религиозная рознь.

Цель экстрасенса представить жетрве в качестве высшего критерия истины себя и свое учение. Зачастую это достигается с помощью языка ненависти по отношению к другим религиям или социальным группам. Доказательную базу могут составить печатные или электронные материалы опубликованные экстрасенса, показания свидетелей.

Действуя таким образом, крохотными шажками можно решить эту проблему. Напомним, по словам Дворкина, секты опасны на 4 уровнях – на уровне человека, семьи, общества и государства. Он отметил, что в этом качестве необходимо противостоять их угрозе.

http://www.iarex.ru/articles/10340.html

Что и следовало ожидать. Стихийная деукраинизация ))))

 
Написано: Bahadyr Tumehn (---.opera-mini.net)  • Сообщений: 1248 [Скрыть сообщения этого пользователя]
Дата: 11.11.10 13:07:53

Стихийная деукраинизация

На днях Украина отметила День украинского языка. Отметила не широко, но помпезно - даже президент выпустил специальное обращение, где назвал украинский язык «консолидирующей силой нашего общества».

Между тем уже несколько месяцев страна находится в ожидании того, что новая власть изменит языковую политику - исправит перегибы украинизации прошлых лет в образовании, на ТВ, в судах, кино и т.д. Но по большинству направлений перемен не дождались. И тогда деукраинизация началась явочным порядком, по инициативе не «верхов», а «низов». В сентябре телеканал News One, радиостанции «Европа плюс» и «Наше радио» добились от Нацсовета по ТВ и радио уменьшения процента вещания на украинском с 100 до 75 - причем «Наше радио» обращалось с такой просьбой еще в июле, но получило разрешение лишь со второго раза. Их примеру последовали «Авторадио» и «Ретро ФМ». «Наша сеть смещена в сторону русскоязычных регионов. Аудитория - взрослые люди, воспитанные во времена Советского Союза, русскоязычные. Их ожидания касаются появления русскоязычных программ», - таково объяснение «Авторадио». Такова же позиция «Ретро ФМ»: «Ядро нашей аудитории - 35-50 лет, люди говорящие на русском». Не без проблем, но долю украинского языка уменьшили и им. smilesmilesmile

РЕКЛАМА. А тем временем русский язык стал возвращаться на билборды и витрины магазинов. «В этом нет ничего незаконного, но нужно, чтобы вместе с русским текстом был украинский перевод, - говорит глава Ассоциации наружной рекламы Артем Биденко. - Месяц назад я был свидетелем ситуации, когда рекламщики отказывались размещать русскоязычные билборды и разместили их только после того, как на них повесили наклейки с украинским переводом».

Но если язык рекламы регламентируется законом, то есть категория вывесок, которую называют «служебной информацией», законом не регламентирующаяся - и она появляется исключительно на русском. На русском печатают меню кафе и ресторанов, на нем же висят объявления вроде «Мы открылись» или «У нас распродажа». Причем это не объяснишь российским влиянием - тут вообще никакой политики...

КИНО. Хотя обязательный украинский дубляж западных фильмов формально и отменен, но постановление Кабмина, обязывающее делать дубляж исключительно в Украине, фактически привело к тому же запрету - в стране есть лишь одна фабрика дубляжа, принадлежащая поборнику украинизации Борису Батруху. И хотя сам Батрух говорит, что готов делать любой дубляж, по словам одного из дистрибьюторов, попросившего его не называть, им «он дал понять, что русский дубляж делать не будет». Тем не менее в Одессе и Крыму фильмы идут на русском. «Да, мы нарушаем постановление, показываем фильмы, дублированные в России, - объяснил нам тот же дистрибьютор. - Но если постановление идет против законов страны и рынка, то проблема в нем, а не в нас. В законе о кино нет нормы, которая обязывает делать дубляж только в Украине. Потому постановление Кабмина Азарова незаконно».

Кто диктует: хозяин или потребитель

Причины стихийной деукраинизации в различных политсилах объясняют по-разному. «Все телекомпании, радиостанции и многие фирмы принадлежат олигархам. А у нас исторически сложилось, что - за небольшим исключением - бизнес является русскоязычным. И хозяева просто навязывают тот язык, который им удобнее. То есть фактически условия диктует не потребитель, а производитель», - считает нардеп-бютовец Владимир Яворивский.

У его оппонента из фракции Партии Регионов Вадима Колесниченко иное мнение: «Продавец продает то, что востребовано. Есть законы бизнеса, и никогда предприниматель не будет продавать то, что не пользуется спросом. Бизнесмены никогда не диктовали язык, у нас этим только государство занимается. И тем более глупо говорить, что бизнесмен навязывает свой язык - получается, если родной язык у бизнесмена английский, он будет требовать передач на нем?! Да такой бизнес быстро прогорит!.. Уверен, что явочным возвращением русского языка общество напоминает власти о ее обещаниях относительно приоритета прав человека, которые были даны перед выборами, но выполнение которых затягивается. Других способов у общества, увы, нет».


По материалам [www.segodnya.ua]

[www.sostav.ua] Там еще те камменты....