March 26th, 2011

Олександр Ледида: «Я впевнений, що нинішні реформи стануть основою достойного життя закарпатців»

 

Рівно рік тому в Україні практично завершилося формування нової влади – новообраний Президент В. Янукович визначився з персональним складом уряду та призначив голів місцевої виконавчої влади. 18 березня своїм Указом він призначив головою Закарпатської ОДА лідера облорганізації ПР Олександра Ледиду.


Кроки, зроблені обласною владою під його керівництвом упродовж року, можна було як вітати фанфарами, так і піддавати гострій критиці. До усього цього "ФЕСТ" ставився стримано. З плином року ми запропонували Олександру Олександровичу відповісти на наші запитання, на що він люб'язно погодився.
 
– При спілкуванні з чиновниками різних рівнів завжди доводиться чути нарікання, що у владі працювати важко, некомфортно, невигідно, складно. Але коли приходять чергові вибори, бажаючі йти у владу формують повноводну ріку, натомість покидає владу за власним бажанням мізер. Скажіть, пане Олександре, чи комфортно вам на посаді губернатора?
 
– Для мене кабінети влади ніколи не були самоціллю. Я працював на різ­них рівнях – у РДА, ОДА, у Верховній Раді і до посади завжди ставився як до відповідальної, але тимчасової роботи, бо це не графський титул, який ді­стається навічно. Тому мені тут комфортно рівно настільки, наскільки вдається виконувати ті завдання, які стоять перед керівником області.
 
– А які пріоритети ви визначали для себе рік тому?
 
– У сьогоднішньому взаємопов'язаному глобальному світі жодна країна, у тім числі й Україна, не може оминути інтеграційних процесів, а Закарпаття є на передових рубежах цих процесів. Ділова, наукова, політична еліта, пересічні громадяни євроспільноти дуже часто починають відкривати для себе Україну із Закарпаття. І від того, яким буде перше враження від нашої країни, залежить і їхня подальша налаштованість на можливу співпрацю. Якщо у нас доглянуті дороги, чисті узбіччя, затишні місця відпочинку, належний сервіс на заправках та в придорожніх ресторанах – тоді і ставлення до нас буде позитивне. Ми звикли гордитися і хвалитися нашим рекреаційним потенціалом. Але чи багато європейців приїде до нас відпочивати, знаючи про наявність премікса, отрутохімікатів, забруднення довкілля побутовими відходами? Тому перше, чого ми домоглися – вивезли минулого року з області геть увесь премікс. Цього року позбудемося ще одного "спадку" – складів з отрутохімікатами. Ці проблеми не вирішувалися впродовж 15 років. Системно починаємо працювати з утилі­зацією побутових відходів.
 
Для змістовного дозвілля, зміцнення здоров'я дітей краю впродовж минулого року в області було збудовано 19 сучасних футбольних полів зі штучним покриттям, а цьогоріч зведемо ще з 20. Замість вештання по вулицях, привчання до цигарок та алкоголю – нехай займаються спортом під наглядом педагогів.
 
Закарпаття – єдина область в Україні, де всі 24 медичні заклади обласного підпорядкування повністю забезпечують хворих безкоштовними ліками. Цього року ми хочемо домогтися такої ситуації і в районах. А для цього треба провести реорганізацію медичної сфери, реформувати об'єкти базової медицини, щоб бюджетні кошти йшли найперше не на утримання медичного персоналу, а на забезпечення хворих усім необхідним.
 
Згідно з планами медичної реформи дільничні сільські лікарні будуть реорганізовані в амбулаторії сімейної медицини, а районні лікарні стануть базовим рівнем, де хворий матиме змогу отримати увесь комплекс медичних послуг з використанням сучасного діагностичного обладнання, безкоштовні ліки та належне харчування. Поряд з тим мають бути належно укомплектовані та технічно оснащені служби швидкої медичної допомоги, які будуть підпорядковані в окрему вертикаль. Не все йде гладко, існує спротив, особливо з боку тих працівників, яким доведеться перекваліфіковуватися. А це – ломка усталеного життя, їх можна зрозуміти. Однак альтернативи реформам немає, інакше ми просто поступово перетворимося у державу-банкрута, суцільну руїну.
 
– Безперечно, реформи у медицині, як і в інших сферах суспі­льного буття, явно перезріли. Але перш ніж приступати до фундаментальних змін, слід бу­ло б довести до широкого загалу їхню філософію, провести громадські слухання, вислухати думку простих людей, лікарів нижньої ланки, експертів. Наше суспільство вже призвичаїлося до відкритості, тому всяка утаємниченість породжує недовіру та тривогу. Це стосується й питання реформування освіти.
 
– Звісно, коли в сільській школі один вчитель у випускному класі викладає одночасно математику, іноземну мову та фізвиховання – який рівень знань здобудуть його учні, у який вуз вони зможуть вступити? Ми самі у такий спосіб позбавляємо своїх дітей майбутнього і відводимо їм роль некваліфікованої робочої сили на іноземних будмайданчиках.
 
Стосовно реформування медицини хочу, користуючись нагодою, відповідально заявити: усі кошти, які йшли на утримання медичних закладів у селах, залишаються у районах і будуть використовуватися на поліпшення медичного обслуговування ЦРЛ.
 
– Впродовж цілого року у пресі періодично мусоляться питання то вашої можливої відставки, то невдоволення вами у столиці. Звідки у вас у столиці взялися такі "доброзичливці"?
 
– Такі "друзі" є в усіх губернаторів. До речі, вони були, є і будуть в усіх керівників і за всякої влади. А мої столичні "доброзичливці", які продукують ці плітки, мають закарпатську "прописку". Спочатку вони дуже сподівалися, що з роботою я не впораюся, що команду не сформую, що населення мене не сприйме. Минув час, а їхні мрії так і залишилися їхніми особистими фантазіями, якими, щоправда, вони дуже хотіли б поділитися...
 
– Для поступального руху у команді потрібен як генератор ідей, так і критик-скептик. У ва­шій команді є лю­ди, які критикують ваші ідеї?
 
– Я сприймаю і ціную думку, яка суперечить моїй. Однак у таких випадках прошу аргументовану альтернативу. У мене є правило: критикуючи – пропонуй. Інакше це сприймаю як звичайні­сіньке критиканство, яке не має під собою нічого. Що стосується мого оточення, то це люди, які сфор­мувалися не сьогодні, мають значний життєвий досвід і школу життя і говорять мені те, що й думають.
 
– Попри неодноразові обіцянки Президент так і не зна­йшов за рік часу побувати на Закарпат­ті. Ви погано запрошували йо­го чи сьогоднішня ви­ща дер­жавна влада від­водить нашій області роль третьорядних задвірок?
 
– З 25 регіонів країни Президент з певних причин не встиг побувати у 8, у тім числі й на Закарпатті.
 
– Але ж закарпатці вже звикли, що президенти не оминають їх своєю увагою: Л. Кучма приїздив по кілька ра­зів на рік, В. Ющенко регулярно сам фестивалив у Мукачеві і свого угорського колегу привозив...
 
– Приїзд Президента має бути напряму пов'язаний з розв'язанням складних проблем регіону, вирішенням яких без допомоги держави місцевій владі не під силу. Сьгодні ми якраз працюємо над пакетом тих невідкладних проблем, вирішення яких стане можливим за допомоги Президента.
 
– Які це проблеми?
 
– Їх декілька. Одна з них – проблема Солотвина. Тут на першому місці стоїть питання безпеки людей.
 
– Попри скандал, пов'язаний з під­купом виборців та взаємні пуб­лічні звинувачення, фракція ПР в облраді вдруге поспіль іде в коаліцію з де­путатською групою В. Балоги. Що це – во­ля Президента, особистий вплив на вас В. Балоги чи просто ви не захотіли бути принциповими до кінця?
 
– Сам факт того, що ця політична сила на останніх місцевих виборах купила собі мандати, пояснюється передовсім менталітетом закарпатців. Якщо наші земляки готові продати свій голос за 100 гривень – це суто закарпатська проблема, від якої мені дуже некомфортно. Повірте, не дуже приємно говорити на цю тему з представниками інших областей України, адже нас, закарпатців, завжди вважали більш "просунутими" європейцями, ніж жителів інших регіонів, а тут такий конфуз. Стосовно спів­праці з "Єдиним центром", то ос­кільки ця політична сила нині повністю підтримує дії Президента, уряду, виконавчої влади, то ми співпрацюємо. Якщо вона дотримуватиметься іншої політики – спільних дій в обласній раді не буде. Ми виходимо з того, що всяке протистояння ні до чого доброго не приводить. За того балансу сил, який існує нині в обласній раді, ми мусимо шукати розумний компроміс з усіма політичними силами. Однак головне для нас – інтереси нашого краю, і заради цього треба шукати порозуміння.
 
– Ви не думаєте, що така "дружба" негативно відобразиться на іміджі вашої партії?
 
– Закарпатці дуже добре розрізняють полову від зерна, тому вони цінують дієвих політиків, спроможних змінити їхнє життя на краще. На наступних виборах вони оцінюватимуть кожну політичну силу, у тім числі й Партію регіонів, по наших конкретних справах на місцях, а не по голослівних обіцянках. Вдасться нам поліпшити життя простих людей – тоді й наш успіх буде гарантований.
 
– Якщо хтось знову не запропонує 100 гривень за голос.
 
– Тут ви повністю праві, є така проблема.
 
– Наскільки змінився ваш особистий життєвий уклад, відколи ви стали губернатором?
 
– Звісно, таке поняття як вільний час зовсім зникло. Встаю, як і раніше, о 6.45, а завершую справи не раніше десятої вечора. Вихідних теж майже не буває, бо якщо не їду до Києва, то в області регулярно відбуваються різні події за участю голови ОДА. Так що вдома я тепер буваю дуже мало.
 
– Такий напружений графік потребує відновлення сил. Як релаксуєте?
 
– Зранку обов'язково роблю пробіжки, а ввечері 2–3 рази на тиждень намагаюся викроїти час поплавати. Неподалік від мого дому у Баранинцях недавно відкрився чудовий спорткомплекс, що явно сприяло мені для заняття спортом. Окрім цього, не пропускаю кожної нагоди пограти у футбол, теніс, їздити верхи на коні. Улюблених занять ще з молодих років багато – проблема у тім, що часу на все це залишається дуже мало.
 
– Родинний бізнес не страждає від того, що ви дистанціонувалися від нього? Яка сьогодні ситуація на "Золотій горі"?
 
– Бізнесом нині опікуються дружина і доньки і роблять це дуже старанно і добросовісно.
 
– Справляються?
 
– Взагалі так. Хоча я б зовсім по-іншому спрямовував розвиток бізнесу. Але сьогодні є так, як є, й іншого варіанта наразі не буде.
 
– Впродовж ХІХ–ХХI століть Закарпаття мало 24 перших керівних осіб, які за різних державних утворень і називалися по-різному. Які їхні особисті риси імпонують вам і з чим би ви хотіли пов'язати своє ім'я в історії краю?
 
– Мені імпонують ерудиція і політична далекоглядність Г. Жатковича, сила духу і незламність А. Волошина, мужність І. Туряниці, патріотизм Ю. Ільницького, людяність М. Волощука. Особисто я дуже хочу, аби сьогоднішній період увійшов в історію краю як час тих успішних реформ, які обов'язково стануть основою для достойного і заможного життя усіх закарпатців.
 
– Щиро бажаю вам успіхів на цьому шляху.
 
Розмовляв Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ
 
ДОВІДКА. Олександр Ледида народився 28 вересня 1957 року в с.Підгорб Ужгородського району. Освіту здобув в Ужгородській СШ №6 та на економічному факультеті УжДУ.
 
Трудову діяльність розпочинав на Ужгородському машинобудівному заводі. З 1980 до 1984 року працював на різних посадах на підприємствах: "Красноярськхімліс", "Південтранстехмонтаж", "Південзахід­трансбуд". У 1984–89 роках – старший економіст Ужгородського фурні­турного заводу "Більшовик". Наступні два роки працював у кооперативі "Вогник". З 1991 до 1998 року – директор приватного підприємства "Латекс".
 
У 1998–99 роках – заступник голови Ужгородської райдержадміністрації, 1999–2001 – заступник голови Закарпатської облдержадміністрації.
 
З лютого 2004 року – голова Закарпатського обласного відділення Партії регіонів.
 
У 2006 – 2007 роках – народний депутат України.
 
Одружений, батько двох доньок

ФЕСТ, Закарпаття онлайн.БЛОГИ   

Посол Венгрии : Мы не поощряем переселение этнических венгров и сепаратизм

 

26.03.2011 (19:51)
Посол Венгрии на Украине Михай Байер
Посол Венгрии на Украине Михай Байер

Политика правительства Венгрии всегда была однозначной: мы несем ответственность за венгров, проживающих за границей, которые хотят сохранить свою идентичность, родной язык и связи с семьями. Об этом 26 марта в интервью украинскому изданию "Зеркало недели" заявил посол Венгрии на Украине Михай Байер.

Газета, в частности, попросила дипломата пояснить цель принятия закона, облегчающего предоставление венгерского гражданства зарубежным венграм. "Вопрос заботы о венграх, проживающих за границей, существовал с конца 80-х. Он был одной из тем, сильно влиявших на процессы изменения политической системы Венгрии. С 90-го года этот вопрос также стал очень важной частью политического диалога - и внутри страны, и с представителями венгерских общин, проживающих за границей. У нас в декабре 2004 года был проведен референдум о том, предоставить ли венгерское гражданство на льготных условиях этническим венграм, проживающим за границей Венгрии. Он был признан несостоявшимся из-за низкой явки, но подавляющее большинство пришедших голосовали "за". Этот вопрос существует не только в политической среде, но и обсуждается населением", - заявил Байер. "Наш новый парламент одобрил три поправки в венгерский закон о гражданстве. Обращаю внимание: это не новый закон, а старый. В него просто были внесены поправки о льготной форме предоставления венгерского гражданства определенным физическим лицам. Причем Венгрия не раздает гражданство, а этот процесс должен быть начат по инициативе этого физического лица. Есть определенные условия, которые ходатайствующий должен выполнить. Обновленный закон вступил в силу с 1 января. Конечно, уже есть люди, которые пользуются предоставляемыми им возможностями", - отметил он.

Далее венгерский дипломат заявил: "Хочу подчеркнуть, что наш закон не имеет целью повредить ни одному из наших партнеров. Он охватывает определенную группу физических лиц, проживающих и в соседних с нами странах, и в других государствах мира - от США до Австралии, от Южной Африки до Швеции. Мы нигде не ведем никакой кампании, призывающей людей просить венгерское гражданство. В выполнении этого закона руководствуемся однозначным принципом: он не имеет экстратерриториального эффекта. И когда человек находится на территории той страны, чьим гражданином он является, то на него распространяются законы именно этой страны. Думаю, что венгерский закон выполняется очень "нежно". И особых проблем нигде не возникает. Хочу еще подчеркнуть: мы считаем всех физических лиц, имеющих право и могущих подать такое заявление, взрослыми людьми, которые обязаны знать законы своей родины и должны сами решить, воспользоваться ли им правом, предоставленным венгерским законом, на получение венгерского гражданства. Но мы всегда выступали за то, чтобы они оставались на своей родине, там нашли свое благополучие и там сохраняли свою венгерскую идентичность и родной язык. Мы никогда не поощряли как переселение этнических венгров на территорию Венгрии, так и сепаратистские тенденции в соседних странах, где венгры проживают компактно".


Интернет-издание
UA- Reporter.com